Многодетная семья из Пирятина пытается отстоять свое право на дополнительные метры. Сейчас им приходиться ютиться в небольшом частном доме. Места для всех десятерых детей катастрофически не хватает. По закону им должны выделить квартиру, причем вне очереди.
Переживши не один місяць виборчих перегонів, коли з екранів телевізорів, зі сторінок газет на нас лився шалений потік інформації про кандидатів у Президенти, ми нарешті дочекалися виборів. Але, виявляється, вибір на виборах іноді зробити не так то просто.
...Уже протягом майже п’яти років я мешкаю в Пирятині, офіційно прописана тут. За цей час наближаються другі вибори, на які мені не принесли запрошення. У 2006 році я просто звернулася до дільничної виборчої комісії і мені без проблем видали запрошення, внесли до списку. Так само звернулася я й на цей раз. Але на дільниці сказали, що проголосувати я зможу лише в тому разі, коли звернуся в день виборів до суду і отримаю відповідне рішення.
То що ж це виходить – не з моєї вини мене „загубили” у списку, а я тепер муситиму півдня витратити на те, аби скористатися своїм законним правом вибору.
Така ситуація мене, звісно ж, не влаштувала, тому я вирішила звернутися до відділу ведення Державного реєстру виборців ап
... Читати далі »
Проблема дозвілля дітей та молоді у маленьких містечках була, є і буде актуальною. У таких райцентрах, як наш Пирятин, маленьким його жителям знайти заняття, відповідне уподобанням та таланту дуже важко, практично неможливо. Добре, якщо ваше чадо має бодай якісь музичні задатки – тоді є можливість віддати його у музичну школу. Юні спортсмени мають змогу займатися у дитячо-юнацькій спортивній школі. Але й там умови для розвитку дитини дещо обмежені – хочеш бігати – бігай, грати у футбол – грай, але поплавати, зимовими видами спорту займатися – зась, умов для цього немає.
Пирятинським школярам дещо пощастило у цьому плані – завдяки ентузіазму деяких людей у райцентрі на досить високому рівні працюють ще й Будинок дитячої та юнацької творчості і Станція юних техніків, де діти мають змогу безкоштовно займатися в гуртках. Але вони вже давно покинуті владними структурами на відкуп долі - фінансують їх так, що вистачає лише на мінімальні потреби – зарплату працівникам, оплату комунал
... Читати далі »
Здається, українці у 2009 році Бика стали більше народжувати. За підсумками минулого року, в Україні народилося близько 530 тисяч дітей. Це, до речі, - найвищий показник народжуваності за останні 17 років.
Що ж, така статистика, безумно, радує – нас, українців, стає більше. А цікаво, як справи з народжуваністю на Пирятинщині?
Далеко заглядати не будемо. Візьмемо хоча б останні 5 років. Так, у 2005 році в районі було зареєстровано 292 новонароджених, з них по місту – 188, по селах – 104; у 2006-му – 309 (відповідно: по місту 181, по селах – 128); у 2007-му – 283 (166 і 117); у 2008-му – 312 (205 і 107), у 2009 році – 330 (200 і 130). Тож рік Бика побив рекорди народжуваності за останні 5 років і на Пирятинщині. Сподіваємося, що Тигр теж не підведе і встановить новий рекорд по кількості новонароджених немовлят у нашому районі. Так тримати!
На початку січня надворі – наче справжнісінька весна. Позначки термометрів показували плюсову температуру, зі стріх капало, під ногами – танув сніг. Тим, хто ходить по місту пішки, як кажуть, «куди не кинь, всюди клин» - важко було знайти місце, щоб пройти, не набравши повні чоботи води. Тож багато хто в таку погоду бреде прямо по дорозі, бо тротуарів – то немає, або йти ними просто неможливо.
Поспостерігавши за пішоходами, бачимо, що вони зачасту не дотримуються ніяких правил руху – йдуть хто по лівій стороні дороги, хто – по правій. А водії ж не знають, з якого боку їх об’їхати.Тому ми вирішили нагадати жителям нашого міста правила вуличного руху, аби всі пішоходи дотримувалися їх, не наражаючи на небезпеку себе та тих, хто за кермом автомобілів, що рухаються по тих же дорогах.
Так, Правилами дорожнього руху визначено, що пішоходи повинні рухатися по т
... Читати далі »
Новий рік, Різдво – це ті свята, на яких панують святково-казковий настрій і які не обходяться без … подарунків. Хтось кладе їх або знаходить під ялинкою, хтось – отримує просто в руки. Та як би там не було, але отримувати й дарувати подарунки – це надзвичайно приємна процедура.
Цікаво, які подарунки на Новорічні свята одержували та готували для рідних і близьких пирятинці? Аби дізнатися про це, ми запитали безпосередньо у жителів нашого міста.
Олександр, 34 роки:
- Я не вважаю себе винахідником у житті, тож люблю свята, так би мовити, без сценарію. Тому й подарунків для своїх рідних особливих не вигадую: дітям – зазвичай дарую іграшки, дружині – парфуми або щось подібне.
Світлана та Юрій:
- У нас двоє діток – 4-річна Соня та 6-річний Михайлик. Ми з перших років їхнього життя намагаємося на Новорічні та Різдвяні свята створювати для них справжню казку. До них щороку приходить Дід Мороз (раніше його роль виконував перевдягнутий тато,
... Читати далі »
Дев’яносторічна жителька села Кейбалівки Орина Дмитрівна Козловська й досі пам’ятає день, коли проводжала на війну чоловіка Антона Антоновича, сільського бригадира. Проживали вони раніше в селі Грицаї Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області. 1939 року віддалася за хорошого сільського хлопця Антона. Народила йому двох дітей – Михайла та Марію. Подружжя жило в любові та злагоді. У милого до болю був такий лагідний погляд, що не передати. Працювали багато і важко, до сьомого поту у колгоспі, а ще й на домашній грядці-годувальниці. Були і радощі, та щастя сімейне так швидко минулося через війну. Провела на фронт чоловіка, батька малих діток, - більше його не бачила. Багато сліз пролила жінка, безліч прочитала молитов перед образами за чоловіка у тяжкі воєнні роки. Прийшла похоронка, що пропав Антон Козловський безвісти, а він же загинув, загинув біля Градизька, як з’ясувала пізніше. Це була не перша її трагедія у житті. Рідний брат Михайло Дмитрович, який працю
... Читати далі »
Многодетная семья из Пирятина отстаивает право на жилье
На початку січня надворі – наче справжнісінька весна. Позначки термометрів показували плюсову температуру, зі стріх капало, під ногами – танув сніг. Тим, хто ходить по місту пішки, як кажуть, «куди не кинь, всюди клин» - важко було знайти місце, щоб пройти, не набравши повні чоботи води. Тож багато хто в таку погоду бреде прямо по дорозі, бо тротуарів – то немає, або йти ними просто неможливо. 
