Проблема дозвілля дітей та молоді у маленьких містечках була, є і буде актуальною. У таких райцентрах, як наш Пирятин, маленьким його жителям знайти заняття, відповідне уподобанням та таланту дуже важко, практично неможливо. Добре, якщо ваше чадо має бодай якісь музичні задатки – тоді є можливість віддати його у музичну школу. Юні спортсмени мають змогу займатися у дитячо-юнацькій спортивній школі. Але й там умови для розвитку дитини дещо обмежені – хочеш бігати – бігай, грати у футбол – грай, але поплавати, зимовими видами спорту займатися – зась, умов для цього немає.
Пирятинським школярам дещо пощастило у цьому плані – завдяки ентузіазму деяких людей у райцентрі на досить високому рівні працюють ще й Будинок дитячої та юнацької творчості і Станція юних техніків, де діти мають змогу безкоштовно займатися в гуртках. Але вони вже давно покинуті владними структурами на відкуп долі - фінансують їх так, що вистачає лише на мінімальні потреби – зарплату працівникам, оплату комунальних послуг. Для розвитку закладів, для задоволення якихось елементарних потреб дітей – коштів немає, а якщо і є, то дріб’язок, на який і ножиці не купиш.
Але ж ці заклади в першу чергу повинні зацікавити дитину, привабити її так, аби вона виявила бажання туди йти. А чим привабити, якщо немає найнеобхіднішого для роботи, а у приміщенні більшу частину року холодно?
Батьківський комітет Будинку дитячої та юнацької творчості б’є на сполох – опалювальна система та котельня закладу вже давно потребують ремонту, для БДЮТу необхідно придбати новий котел.
Директор цього закладу Людмила Стадник розповіла нам про ті глобальні проблеми, що з усіх боків його обсіли:
- Будинок дитячої та юнацької творчості перебуває фактично на пороховій бочці й ця ситуація тягнеться вже не один рік. Система опалення змонтована десь у післявоєнні 1947-1948 роки, навіть документів ніяких про ці роботи з того часу не збереглося. Окрім того, котел, який опалює заклад, ми придбали у далекому 1988 році. Вже тоді він був списаний. Але ж ми ним користуємося протягом більш ніж 20-ти років. Тож уявіть собі, у якому він стані. Ми його постійно ремонтуємо, щось там підлагоджуємо, але ж він уже віджив свій вік. Тільки дякуючи добросовісним працівникам, котельня до цього часу ще якось працює.
Але ж самі розумієте, що з такими „потужностями” далеко не заїдеш і цілу зиму ми мерзнемо. Та ще й при цьому не знаємо, що принесе день наступний, чи не вийде система опалення остаточно з ладу.
Щодо фінансування закладу в цілому, то тут теж усе плачевно далі нікуди – на початку минулого фінансового року нам виділили десь 86% необхідних на фонд заробітної плати коштів та 60% від потреби - на оплату енергоносіїв. Потім правда протягом року на ці цілі коштів довиділяли. Але ж про придбання якогось обладнання, про кошти на розвиток БДЮТу мова взагалі не йде. Вдалося лише випросити 5 тисяч гривень на косметичний ремонт приміщення, але ж за ці гроші багато не наробиш... Мусили робити ремонт своїми силами, аби хоч трохи привести приміщення у нормальний стан. Та це лише капля в морі всього необхідного.
Виконуюча обов’язки міського голови Олександра Салівон повідомила нам, що питання опалення БДЮТу, так як і декількох дитсадків міста („Червоної Шапочки”, „Берізки”) – зараз на контролі міської ради. Стосовно БДЮТу, то зроблено проект газифікації закладу, який буде втілюватися у життя вже весною. Поки що немає сенсу купувати нові дорогі котли щоб покористуватися ними протягом кількох місяців. „Якщо ж виникнуть якісь негаразди з опаленням закладу у ці зимові місяці, то міська рада всіляко сприятиме у їх усуненні,” - запевнила О. Салівон.
...Діти – наше майбутнє. І від того, якими ми їх зараз зробимо, що закладемо у їхні душі, залежить яким буде те майбутнє. Питання, що стосуються виховання наших дітей, їх освіти, створення належних умов для їх розвитку, не менш важливі, ніж питання благоустрою міста чи освітлення вулиць. Це питання, що, мов лакмусовий папірець, показують сутність чиновника, здатного зі свого високого крісла вершити суд над долями цілих поколінь. Якщо діти тільки й чують: немає на БДЮТ грошей, закрити Станцію юних техніків треба, то з цим відчуттям непотрібності в душі вони й виростуть. І яким тоді буде наше майбутнє?..
Автор: Людмила ВОЛИК, www.piryatin-visti.at.ua
Переглядів: 679 | Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
