Він закінчив історичний факультет Львівського державного університету і був направлений на роботу до міста Млинів Рівненської області, де працював директором середньої школи. Тут одружився з учителькою математики Марією Романівною. У їх дружній сім’ї народився єдиний син Олександр.
У 1963 році Харченки переїздять до Пирятина. Спочатку Георгій Петрович працює директором Улянівської школи (тоді Пирятинського району). Далі – перехід на роботу до Пирятинського райкому Комуністичної партії. Спочатку – на посаду завідуючого організаційним відділом, потім – другого секретаря. Майже 20 років на партійній роботі. Ерудований, мудрий, інтелігентний, тактовний, він завжди користувався повагою серед колег та всього населення району.
Потім протягом семи років до виходу на пенсію Георгій Петрович очолював відділ освіти. На початку 80-х років навчально-матеріальна база освітніх закладів району перебувала у скрутному становищі. Навіть саме приміщення відділу освіти мало жалюгідний вигляд. І разом з колективом керівник працював над його переобладнанням. Було зроблено капітальний ремонт будівлі, пічне опалення замінено на газове. Оновлене приміщення пізніше передали краєзнавчому музею, а відділ освіти перевели до адмінбудинку.
На цей час уже було складено план розвитку системи освіти в районі, розвитку сільської школи. Розпочалося втілення в життя основних положень шкільної реформи. Одним із головних напрямів роботи стало зміцнення матеріальної бази навчальних закладів. Усі навчальні заклади було переведено з пічного опалення на водяне, до кожного з них підведено проточну воду, здійснено поточні ремонти. Будуються нові школи, дитячі дошкільні заклади, відкрито станцію юних техніків. Найбільшою новобудовою стала школа №2 (нині – Пирятинський ліцей). Збудовано дитячий садок «Пролісок». Ці будови для Георгія Петровича були найважчими, адже будівельні роботи велися переважно методом народної будови. Обсяг робіт по будівництву та капітальному ремонту закладів освіти в районі за час роботи його у відділі освіти став найбільшим за всі повоєнні роки. Можна тільки уявляти, скільки часу, здоров’я і сил потрібно було докласти керівникові освітянської галузі, щоб усе це здійснити. А коли на будівництві не вистачало робочої сили будівельників, там працювали освітяни й серед них першим був Георгій Петрович. Разом з колегами працював і на колгоспних полях, адже село потребувало повсякденної допомоги.
Георгій Петрович брав активну участь у громадському житті, був помічником депутата Верховної Ради, вже перебуваючи на заслуженому відпочинку. А ще він був досвідченим, мудрим педагогом. І найголовніше - він з великою повагою ставився до своїх колег – учителів, вихователів та керівників навчальних закладів, до учнів, вихованців і просто до всіх знайомих та незнайомих людей.
Світлі спогади про розумну і добру людину живуть у серцях тих, хто знав Георгія Петровича, хто навчався, працював, чи просто жив поруч з ним.
Автор: Відділ освіти РДА, www.piryatin-visti.at.ua
Переглядів: 644 | Теги:
| Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
